Тим, хто цікавиться грибівництвом як бізнесом, потрібно замислитися над низкою вимог.

Вимога 1. Ознайомтесь із потребами ринку певного регіону, чітко з’ясуйте, які конкретно торгові точки (супермаркети) чи переробні підприємства та у яких обсягах приймуть продукцію вашого виробництва.

Вимога 2. Глибоко вивчіть предмет, поспілкуйтесь із науковцями та виробниками, які набили чимало гуль у цій справі. Гриби — унікальні організми, які неможливо зарахувати ні до рослин, ні до тварин. Дуже багато моментів їхньої життєдіяльності залишаються ще поза розумінням.Особливо вередливою є глива. Це не той гриб, який розвивається за технологічними правилами, етапи вирощування якого можна повністю контролювати.

Вимога 3. Якщо приміщення орендується навіть за символічну плату, то однозначно, грибна справа втрачає будь-який сенс, бо щойно вона починає приносити прибуток, власник приміщення підвищує його ціну або зовсім відмовляє в оренді, маючи надію самому продовжити цей «легкий» бізнес. А тому треба придбати й перебудовувати власні старі господарські приміщення або ж створювати їх з нуля.

В південних регіонах, де немає різких температурних перепадів, це може коштувати дешевше, камери вирощування можна збудувати із сендвіч-панелей.

Простіше орієнтуватися на покинуті виробничі споруди. На облаштування камери вирощування у такому приміщенні площею 1000 м2 : дезінфекція, побілка, латання дірок, підготовка стелажів — піде як мінімум 50–60 тис. гривень.

Вимога 4. Треба вирішити, чи ви самі вироблятимете субстрат, чи купуватимете. Якщо самі, треба знайти джерело сировини — розташоване недалеко від основного виробництва й недороге. Це дуже гостра проблема.

Якщо раніше соняшникове лушпиння вважалося сільськогосподарськими відходами, то сьогодні воно потрапило до категорії енергоносіїв. У Запорізькій області тонна цього продукту вже коштує 2 тис. гривень, в Одеській області його ще можна придбати по 600 грн.

Виробникам субстратів доводиться використовувати солому, котра останнім часом не відрізняється високою якістю, бо земля в процесі її нещадної експлуатації не одержує належного обсягу поживних речовин. Однак важливо знайти не лише джерело сировини, а й підготувати місце для його зберігання, бо під дощем, сонцем і снігом вона швидко стане непридатною.

Камера підготовки субстрату (ферментації) для виробництва п’яти тонн субстрату три роки тому коштувала 70 тис. грн, сьогодні — не менше як 100 тис. грн.

Субстрат продається у вигляді блоків вагою 13–15 кг, вони мають вигляд циліндрів, наповнених зволоженою соломою, лушпинням або їх сумішшю. Блок субстрату — це і є гриб, який на певному етапі розвитку утворює плодові тіла. З кожного блоку можна одержати в середньому 2,5–3 кг грибів за 1,5 місяця. За оптового продажу кожен блок приблизно коштує 42– 45 грн. На 1 м2 площі приміщення слід розташувати не більше як 100 кг субстрату, тобто по 6–8 блоків, якщо ви плануєте контролювати мікроклімат. Для приміщень, які не обладнано професійними системами підготовки повітря й вентиляції, завантаження не перевищує 50 кг/м2 .

Вимога 5. Інвестиції в пристрої, які забезпечать мікроклімат у камерах. Це теплообмінники, зволожувачі, датчики контролю й керування тощо. Для приміщень площею у 1000 м2 це коштуватиме приблизно — 150–200 тис. грн. Однак, маючи відповідні знання, можна отримувати гриби без таких серйозних витрат.

Вимога 6. Плануючи виробництво, треба подбати про організацію системи зберігання продукції. Гриби ростуть хвилями, тож у грибівників, як мовиться, «то густо — то пусто» з товаром. Для подовження терміну зберігання свіжих глив потрібні не звичайні холодильні камери з температурою +4…+8 °С, а ті, що дозволяють підтримувати –1 °С, за якої внутрішньоклітинна рідина гриба не замерзає, і гриб може зберігатися до 20 днів, аби його можна було поетапно реалізовувати чи переробляти. Гливи належать до організмів, що активно дихають навіть за низьких плюсових температур, отже, використовують свої поживні речовини, втрачають вагу.

Ідеальний варіант — оптовий збут продукції переробнику або ж власна переробка. Хоча для середнього виробника відкрити таке підприємство — непосильне завдання.

Вимога 7. Бережіть енергію цілорічно. А її треба дуже багато для роботи систем забезпечення клімату, холодильників, опалення взимку. Чому більшість грибівників відмовляється працювати влітку? Бо теплообмінники, які виробляють холод, витрачають енергії вдвічі більше, ніж у тому випадку, якби нагрівали приміщення. А тому доцільно зупинити виробництво не лише тому, аби зробити санітарну профілактику, а й з метою економії енергоспоживання.

Вимога 8. Гриби треба любити! Пестити мікрокліматом, балувати поживним субстратом, берегти від хвороб — інакше є ризик втратити врожай, а отже, й гроші.

Вимога 9. Грибівникам час навчитися регулювати ринок продукції. Навесні або ранньою осінню грибам фізіологічно затишно й добре, а тому у цю пору вони активно утворюють плодові тіла, на ринок потрапляє маса грибів як дикорослих, так і штучно вирощених, ціни обвалюються. Ці коливання спостерігаються постійно протягом останнього десятиріччя. Тому, зважаючи на ці хвилі, потрібно планувати виробництво грибів таким чином, щоб зменшувати ці стрибки шляхом переробки грибної сировини чи експорту.

Отже, глива потребує великої уваги. Якщо ви одержали з 10-кілограмового блока 1 кг грибів, то зможете покрити цим усі витрати на його виготовлення. Все, що зібрали більше — ваш прибуток.

Чудовим результатом можна вважати 2 кг свіжого гриба з 10 кг сирого субстрату, але можна досягти 3 кг урожаю. Наприклад, у «Грибному докторі» біологічна ефективність вирощуваних штамів становить у середньому 50%, а це всього-на-всього 600 прибуткових грамів із блока.

Більшість компаній, що вирощують екзоти, тупцюють на такому показнику, що дає змогу прожити, але не розвиватися, а тому треба шукати шляхи підвищення ефективності виробництва, радять експерти.